fot. gazeta.pl

Білорусь для великої частини польської еліти є більш вигідним партнером в енергетичній сфері, ніж Україна. Хоча в офіційних виступах провідних польських політиків і надалі можна почути хороші слова на тему стратегічного партнерства з Україною, передусім в енергетичній сфері, насправді за ними не стоять конкретні проекти. Тим часом втомлена від української нестабільності польська еліта потихеньку переорієнтовується на співробітництво з іншим східним сусідом — Білоруссю, де проблеми двовладдя не існує. Як результат, от-от розпочнеться будівництво кількох польсько-білоруських енергетичних об’єктів (нафтопроводу, вугільної електростанції, системи передачі електроенергії), а тим часом трубопроводу Одеса—Броди—Гданськ чи інших польсько-українських проектів як не було, так і немає.

daliej...

Москва і Берлін таки досягли того, чого хотіли: всупереч багатьом застереженням, Швеція, Данія та Фінляндія погодилися на будівництво «Північного потоку» (Nord Strim). І хоча це ще не означає, що усунуто всі перешкоди для будівництва балтійської труби, та все ж таки найскладніші бар’єри подолано. Тепер єдине, що можуть зробити противники цього проекту, — затягувати процес і готуватися до абсолютно нового газового розкладу сил, який з’явиться в Балтійському регіоні після 2014 року.

А зміниться справді багато що. В найгіршому становищі, судячи з усього, опиняться Польща та Білорусь, оскільки Москва не приховує, що саме через ці держави у першу чергу значно зменшить транзит свого газу. Те, що таке відключення існуючого транзиту відбудеться, у Кремлі ніхто навіть не приховує. «В теорії, газ для «Північного потоку» мав би надходити з нового родовища Штокман та через трубопровід Грязовець—Виборг. Однак ні одного ні другого немає і швидше за все не буде. І це зрозуміло, оскільки після будівництва «Північного потоку» загальна кількість російського газу, який експортується на Захід, не збільшиться. Газ просто заберемо з труб, які йдуть через Польщу та Білорусь», — зізнався нещодавно російський аналітик Михайло Корчемкін.

daliej...

Війна, яку Володимир Путін свого часу влаштував Михайлу Ходорковському, привела до неочікуваних і прикрих для Кремля наслідків. Уряд Братислави скористався моментом і купив у збанкрутілого «Юкосу» пакет у 49% акцій національного оператора словацьких нафтопроводів — компанії «Транспетрол». І хоча Москва наполягала, що все майно «Юкосу» має автоматично перейти у власність російської держави, міжнародні суди не погодилися з цим твердженням. Словакам пощастило, адже акції «Транспетролу» не належали власне «Юкосу», а були власністю його дочірнього підприємства «Юкос Файнанс». А воно де-юре є британською компанією, відтак, не підпорядковується російському законодавству.

daliej...

Січнева газова криза вже давно закінчилась, однак для Польщі вона ще тривалий час матиме серйозні наслідки. Поляки досі не отримують тієї частини газу, яку повинна була поставляти компанія «РосУкрЕнерго». Тепер ці поставки має взяти на себе «Газпром». Однак той хоче скористатися ситуацією, вбивши двох зайців: прив’язати поляків до себе довгостроковими контрактами та водночас звести нанівець польські плани щодо диверсифікації джерел енергопоставок.

Кремль використовує свою перевагу над Варшавою: йому немає сенсу поспішати з підписанням контракту, проте полякам, котрі беруть газ, якого бракує, зі сховищ, такий контракт потрібен якнайшвидше. До кінця 2009 року РУЕ мала поставити за контрактом 2,3 млрд. кубометрів газу, що становить 18% від загального його споживання у Польщі. Переговори польської нафтогазової компанії PGNiG з російським «Газпромом» були безрезультатними, і тепер їх вестимуть на міжурядовому рівні. І хоча прем’єр Дональд Туск та його заступник міністр економіки Вальдемар Павляк назвали це великим успіхом, насправді ситуація з погляду Польщі не дуже весела.

daliej...

Газова криза закінчилася, а енергетичне суперництво між Москвою та західними столицями — поки що ні. Росія та Німеччина відверто використовують ситуацію для просування проекту «Північний потік». З іншого боку, зростають шанси на реалізацію проекту газопроводу «Набукко», а можливо, ситуацією також можна скористатися для просування ідеї українського «Білого потоку». Однак чи насправді українська влада зацікавлена в тому, щоб загальмувати «Північний потік» і пропонувати альтернативні шляхи транспортування газу?

Схоже, що офіційний Київ свідомо відмовляється від впливу на певні процеси, які прямо стосуються енергетичних інтересів України на стратегічному Балтійському морі. Як уже неодноразово писало «ДТ», Україна може активно впливати на рішення щодо «Північного потоку» та транспортування російської нафти застарілими танкерами (в обхід України). Така можливість з’явилася б після прийняття Україною Гельсінкської конвенції щодо Балтики та у разі участі українських делегатів у діяльності Гельсінкського комітету на засадах повноцінного члена цієї організації, а не лише спостерігача.

daliej...

Відразу ж після винесення Міжнародним судом вердикту в пресі, насамперед з подачі румунських дипломатів та українських опозиційних політиків, а також близьких до них експертів, з’явилися дані про значні запаси вуглеводнів, які відійшли Румунії разом із левовою часткою спірного шельфу. За повідомленнями румунських ЗМІ, біля Зміїного виявлено 70—100 млрд. кубометрів газу і 10—12 млн. тонн нафти. Це, на думку експертів, забезпечило б енергетичну незалежність Румунії протягом 20 років.

Такі ж прогнозні запаси вуглеводнів — 100 млрд. кубометрів газу і близько 10 млн. тонн нафти — називає й Іван Діяк, радник президента України та голови правління НАК «Нафтогаз України». Проте стверджує: «Практично всі перспективні родовища нафти і газу, які є навколо острова Зміїний, у результаті рішення Гаазького суду дісталися Україні».

daliej...

— Як відомо, саме Румунія звернулася до Міжнародного суду. Чи задоволена ваша країна його рішенням? Наскільки воно відповідає запитній позиції Румунії?

— Рішення, яке ухвалив третього лютого 2009 р. Міжнародний суд ООН у справі щодо делімітації континентального шельфу і виключних економічних зон у Чорному морі («Румунія проти України»), визнає суверенну юрисдикцію і суверенні права Румунії приблизно на 80% колишньої спірної морської площі (це приблизно 9700 кв. км), а України — на решту 20% (що становить близько 2500 кв. км).

daliej...

— Володимире Андрійовичу, усе ж таки громадськість не полишає переконаність, що Румунія в Гаазі отримала більше, ніж Україна. Не тільки ми третього числа накладали одна на одну карти й порівнювали запитні лінії делімітації сторін з отриманим результатом. Цілком очевидно, що значна частина лінії, визначеної судом, збігається з румунською. Чому не з нашою?

— Я хотів би спочатку подати загальну картину, а потім уже перейти до деталей. Насамперед підкреслю: як і очікувалося, рішення суду є компромісним. Суд не підтвердив ні лінію розмежування, яку пропонувала Румунія, ні ту, яку обстоювала Україна. Важливо зазначити, що рішення суду було одностайним. Суд ухвалив його, базуючись на власному баченні всієї картини. Зрозуміло, рішення суду є об’єктивнішим, ніж суб’єк­тивні позиції кожної зі сторін. Звісно ж, суд розглянув кожен аргумент обох сторін — детально і не ігноруючи жодного з них. Зауважу, що більшість принципових елементів юридичної позиції румунської сторони суд відкинув, а сприйняв українську аргументацію.

daliej...

З початком липня Стокгольм перейме від Праги президентство в Євросоюзі. Для України це може означати початок нового етапу співпраці з ЄС, наповненого конкретними кроками на шляху до членства в цій організації. Адже Швеція — одна з нечисленних держав «старої Європи», яка однозначно підтримує євроінтеграційні прагнення Києва.

Можна сказати: ну то й що з того? Адвокати подальшого розширення ЄС на схід, крім Швеції, – мало не всі держави, які вступили до цієї організації 2004 року (зокрема Польща та Чехія, що головує нині в ЄС), а перспектива українського членства як була примарною, так примарною й залишається. Однак позиція таких столиць як Варшава, Прага чи Вільнюс, з одного боку, та Стокгольм і Копенгаген, з іншого, — це, як кажуть одесити, дві великі різниці. Тож спробуймо проаналізувати, чому саме так і в чому полягає відмінність між шведським та, наприклад, польським планом.

daliej...

Хоч як парадоксально, але внаслідок газового конфлікту найбільше постраждали ті держави Центральної Європи, які провадять виразну проросійську політику в сфері енергетики та міжнародних відносин. А стосовно Словаччини можна говорити про повну поразку промосковського курсу соціалістичного уряду Роберта Фіцо. Однак помиляється той, хто очікував, що ця ситуація призведе до зменшення популярності проросійських сил і зростання рейтингу консервативно-ліберальної опозиції. Навпаки, цей конфлікт лише зміцнив традиційні русофільські симпатії словацького суспільства та привів до ще більшого звернення Роберта Фіцо в бік Росії та однозначного похолодання відносин із Києвом.

Ситуація на перший погляд абсурдна. Цілковитий енергетичний колапс, спричинений нехтуванням елементарними вимогами енергетичної безпеки, приводить до зростання популярності відповідального за це прем’єра, а не його опонента Мікуляша Дзурінди. Офіційна позиція Братислави стосовно Києва наближається до ставлення Парижа, Берліна чи Відня, хоча здавалося, що Словаччина має в цій сфері більше спільних інтересів з Польщею та Чехією.

daliej...

Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко та шеф шведського уряду нещодавно підписали в Стокгольмі низку документів про співпрацю

Експерти вважають це черговим кроком на шляху до створення українсько-шведсько-польської "осі партнерства", яка може істотно зміцнити геополітичне значення Києва. Основою українсько-шведського партнерства має бути охорона навколишнього середовища та енергетика. Швеції важливо поліпшити екологічну ситуацію, особливо в Західній та Центральній Україні, оскільки ці території мають опосередкований вплив на стан середовища Балтійського моря (викиди переміщуються за посередництвом атмосфери, а також річками Сян і Західний Буг та їхніми притоками). З енергетикою також усе зрозуміло: зміцнення енергетичної незалежності (зокрема, за рахунок енергозбереження) відтягне Україну від Росії, таким чином зменшивши впливи останньої в Балтійському регіоні. А це для шведів дуже важливо, оскільки саме Стокгольм хоче бути лідером у цій частині Європи.

daliej...

Знищення цих гарних пляжів побоюються мешканці Реваля. Фот. Балтійська Україна

Представники України та Білорусі домагаються долучення офіційного Києва та Мінська до консультаційних процедур, які стосуються Північного газопроводу та інших інвестиційних проектів Росії на Балтійському морі. Такі пропозиції пролунали на міжнародній конференції «Протидія загрозі безпеці приморських громад з боку Північного газопроводу в контексті інтеграції регіону Балтики з Україною та Білоруссю», яка відбулася 16—17 жовтня в курортній місцевості Реваль—Погожелиця, що в Західнопоморському воєводстві Польщі. Після тривалої дискусії представники України та Білорусі таки домоглися включення до конференційної резолюції пункту, який фіксує ці очікування. Таким чином, організатор конференції — а ним виступає впливова польська Асоціація морських міст і громад — долучився до хору балтійських організацій, які підтримують ідею інтеграції України та Білорусі зі структурами Північної Європи.

daliej...

Росія погрожує Польщі направити на Варшаву ядерні ракети і перекрити поставки газу. Це російська відповідь на підтримку, яку президент Лех Качинський висловив Грузії. Хоч як парадоксально, але ці погрози дали протилежний ефект: Варшава і Вашингтон миттєво повернулися до раніше перерваних переговорів та домовилися про встановлення на польському Помор’ї елементів системи протиракетної оборони (ПРО). Одне можна сказати точно: короткий період потепління польсько-російських відносин, чому велику увагу приділяв польський прем’єр Дональд Туск, остаточно завершився.

daliej...

Стокгольм навіть не розглядатиме російської заявки про будівництво Північно-Європейського газопроводу в шведській економічній зоні Балтики, заявило нещодавно Міністерство охорони середовища Швеції. Як зазначається в офіційному поясненні відмови, компанія NordStream не надала Швеції необхідного переліку документів, які в цій ситуації передбачені міжнародним законодавством. Відтак, Стокгольм вимагає від інвестора провести додаткові детальні дослідження, які мають довести, що газопровід не спричинить екологічного лиха. Росіяни мусять також надати порівняльний аналіз альтернативних інвестицій з транзиту газу сушею та довести шведам, що морський варіант буде найвигіднішим з точки зору збереження довкілля. Усе це означає, що будівництво газопроводу, якщо воно взагалі відбудеться, відсунеться в часі на чергові півтора року, а проект подорожчає до 15 млрд. дол.

daliej...

Україна не мусить пасивно дивитися на російські транспортні проекти на Балтиці, які зачіпають стратегічні інтереси держави. Йдеться, зокрема, про Північно-Європейський газопровід і наміри Росії закрити нафтопровід «Дружба», переводячи транзит нафти на балтійські танкери. Як з’ясувало «ДТ», Україна має можливість реально вплинути на блокування цих проектів з екологічних причин. Або принаймні затягувати процес чи шантажувати Москву використанням цієї «зброї» у тому разі, коли та вдасться до чергових недружніх дій на адресу свого сусіда.

Для того щоб офіційний Київ міг висловити такі застереження, а їх розгляд став обов’язковим для всіх балтійських держав, Європейської комісії і Росії, треба небагато. Достатньо лише підписати й ратифікувати Гельсінкську конвенцію з питань охорони середовища Балтики, долучитися до кількох організацій балтійської співпраці, в яких уже давно чекають на Україну, та почати реалізацію кількох екологічних проектів. Цього достатньо, щоб змусити Росію переглянути свої енергетично-транспортні проекти, що загрожують українській економічній безпеці, та водночас відкрити Україні новий шлях до членства в структурах ЄС.

daliej...

Будівництво Північно-Європейського газопро­воду запізниться щонай­менше на кілька місяців, а вар­тість цього проекту для росіян і нім­ців порівняно з попередньо пла­нованою зросте. Причина затримки пояснюється насамперед тонкощами міжнародного мор­ського законодавства. Як виявляється, противники газопроводу вміють чудово маневрувати на юридичному грунті, використовуючи формаль­ні та екологічні аргументи для блокування інвестицій. Водночас експерти з NordStream останнім часом припускаються елементарних помилок, які серйозно підривають авторитет цієї компанії.

До того ж недавно стало відомо, що газопровід має пройти також по естонській та польській економічних зонах на Балтійсь­кому морі. Такого розвитку подій, який серйозно ускладнить росіянам ситуацію, раніше не планували. Втім, це можна було досить легко передбачити. Хоч би як це неймовірно звучало, але автори балтійського проекту користувалися... неправильними морськими мапами. Відтак, вони накреслили невеликий відтинок газопроводу по польській економічній зоні цілком помилково.

daliej...

Будівництво німецько-російського Північно-Європейського газопроводу суперечитиме попереднім домовленостям, що випливають з Другої Гельсінкської конвенції про захист морського середовища Балтики. Такі висновки можна зробити на підставі інформації про можливий вплив будівництва балтійської труби на навколишнє середовище, яку «ДТ» отримало від управління Приморського воєводства Польщі, Морського управління та Морської академії в Гдині.

daliej...

Чи може Швеція заблокувати спорудження Північно-Європейського газогону, що його будують Росія та Німеччина? Цілком імовірно, що так. У цій скандинавській країні дедалі частіше лунають критичні зауваження щодо німецько-російського проекту. Застереження пов’язані передусім з екологічними чинниками, але віднедавна дедалі більше шведських ЗМІ звертають увагу й на воєнні загрози. Нейтральній Швеції не до вподоби присутність поблизу Ґотланду російських військових кораблів, які повинні будуть охороняти територію майбутнього газопроводу. Позиція Швеції має неабияке значення, оскільки в її економічній зоні мав би проходити доволі великий відрізок майбутньої балтійської труби.

daliej...

Два нові родовища нафти та газу, до того ж найбільші з відомих на Балтиці, відкрила польська компанія Petrobaltic. Фірма належить до ґданської Lotos group і володіє виключною концесією на пошук й експлуатацію вуглеводнів у польській морській зоні.



daliej...

Схоже, що на наших очах Північна Європа стає одним з провідних глобальних центрів економічного розвитку та інноваційності. З огляду на сусідство балтійських держав та країн, які опосередковано відчувають сильний вплив Балтики, Україна не може залишити поза своєю увагою цих вагомих процесів.

daliej...